Тема. Свято Букварика
Мета. Допомогти учням 1 класу усвідомити, що після «Букваря» їхнє навчання і далі продовжуватиметься; ознайомити з новими підручниками, за якими вони будуть навчатися; розвивати пізнавальний інтерес; прищеплювати любов до книжки, бажання вчитися.
ХІД СВЯТА
Учитель.
Шановні гості, дорогі діти! Сьогодні у нас традиційне шкільне свято – свято Букваря. На свято ми запросили тих, хто був з нами весь цей рік, підтримуючи, допомагаючи робити перші кроки в Країну Знань. Це мами й тата, бабусі й дідусі, братики та сестрички, учителі, бібліотекар. Цього свята першокласники чекали цілий рік. І ось нарешті воно настало.
(Входять 2 учні 1 класу)
Учень 1.
Ви чули новину?
Ви чули чи ні?
Сподобалось в школу ходити мені.
Учень 2.
Це зовсім не дивно,
Скажу тобі я,
Бо в нашому класі
Ми дружна сім’я.
Учень 1.
Шановна громадо!
На святі в цей час
Вас радо вітає
Наш перший клас.
(Звучить музика. Тримаючись за руки входять першокласники і стають біля дошки).
Виконання учнями пісні.
Учитель.
Вже найменші всі зібрались.
Так гарно всі приготувались.
І гості всі, напевне, ждуть,
Коли ж нарешті вже почнуть?
Ну що ж, всідайтесь всі зручніше.
І не шуміть, сидіть тихіше.
Ми свято наше починаєм.
Героїв свята представляєм.
(Учитель представляє кожного учня віршем).
1. Тонік цього хлопця звати
Познайомтесь з учнем.
Буде він усе в нас знати
Стане гарним учнем.
2. Гарно читати і писати
І добре вміти рахувати
Навчитися бажає Валентина
І все у неї вийде неодмінно.
3. Ось школярик наш малий
Дмитрик його звати.
Мовчазний, сором’язливий,
Прошу привітати.
4. Це – Сашко. Він друг надійний,
Вміє виручить з біди.
Хлопець бравий і сміливий,
Та і учень – хоть куди.
5. Віка – дівчинка привітна.
Хоче гарно вчитись,
Подружок багато мати,
Співати, веселитись.
6. Перед вами хлопчик Діма.
Гляньте, струнко як стоїть.
Мріє Діма усе вивчить,
Знати все й багато вміть.
7. Хто впізнав цю ученицю?
Її ім’я – Ольга.
Почала ходить до школи,
Стала геть серйозна.
8. Цього приємного хлопчину
Андрійком всі зовуть.
Він вже давно читати вміє
Старанним учнем мріє буть.
9. Якщо хочете дізнатись,
Дзвінко хто сміється,
Радим в перший клас звертатись,
Той, що любить посміятись,
Леонідом зветься.
10. Цю привітну ученицю
Олечкою звати.
Вона мріє гарно вчитись,
Відмінницею стати.
11. А хто це там стоїть так тихо?
Ви, друзі наші, підкажіть.
Та це ж Артур, який бажає
Старанно всі уроки вчить.
Учні 1 класу.
1. Навчивсь читати весь наш клас,
І можна привітати нас.
Ми першу сходинку пройшли
В шкільному нашому житті.
2. Я навчилася сидіти,
Гарно руку піднімать.
Вмію вже уроки вчити
Й хочу все на світі знать.
3. Я уже казки читаю,
І вірші напам’ять вчу.
Розв’язок задач шукаю,
І читаю, і пишу.
4. У їдальні вмію їсти
І веду себе, як слід.
У моїй тарілці чисто,
Я з’їдаю весь обід.
5. Я прийшов до школи вчитись,
Бо вже вирішив давно:
Стану, мабуть, футболістом
Або зіркою кіно.
6. Я також прийшов учитись,
Бо поставив я мету:
Скоро стану президентом,
Хай лиш трохи підросту!
7. Мріймо, мріяти не рано!
Рік за роком швидко мчать.
Якщо будемо старанні,
В школі нас всього навчать.
Виконання учнями пісні.
До залу вбігає Сорока.
- Скре–ке–ке! Скре–ке–ке!
Чи ви чули отаке?
Нині свято Букваря,
Іменинника – нема!
Не прийшов до діток вчасно,
Може, трапилось нещастя?
(Тримається за голову, хитає головою).
Вбігає друга Сорока, в руках тримає велику розгорнуту газету.
- Ой, не знаю, ой, не знаю!
Подивіться, в нашім лісі
Диво коїться якесь.
Усі десь-то подівались,
І казки всі збунтувались.
Усі назви помінялись
І сюжети, і герої.
Лихо! Хто ж таке накоїв?
Дві Сороки разом:
- Ой, не знаю, ой, не знаю! (Тримаючись за голови вибігають із залу).
Звучить пісня. Вбігає Незнайко, підстрибуючи.
Учні 1 класу.
1. От хто лиха нам накоїв!
2. Хто читати не хотів!
3. Хто не вчився гарно в школі!
4. Хто Букварик загубив!
Незнайко.
Це все наклеп і брехня.
Доведіть, що винен я. (Опустив голову)
Входить Знайко з великою книгою під рукою.
Знайко.
Була Шапочка Червона,
Стала Синя Борода,
А Дюймовочка маленька
Стала вище Гулівера!
В Буратіна ніс відпав,
А Мальвіну смерч забрав.
Незнайко.
Це якась страшна облуда.
Більше так робить не буду.
Гарно я навчусь читати
Зможу все переказати.
Учні 1 класу. (Разом, руки перед собою)
- Але як тепер нам бути,
Як казки всі повернути?
Знайко. (Підходить до дітей)
Це завдання непросте.
Допоможу вам, проте.
Зможе казку врятувати
Той, хто дружбою багатий.
Хто веселий і сміливий,
Хто в роботі не лінивий.
Той Букварика врятує,
Хто в науці силу чує.
(Виймає з книги кольорові листки – 7 кольорів веселки - з назвами казок і роздає дітям).
Оця стежина чарівна
Вам вкаже шлях до Букваря.
Учні 1 класу. (Разом)
А де ж вона? Тут лише шматочки!
Знайко.
У цьому, діти й заморочка!
Зараз ви будете слухати уривки з казок і спробуєте відгадати їх назви. Як тільки ви побачите правильну назву казки на вашому листочку – ложіть шматок стежини на землю. Тож уважно слухайте завдання і дружно шукайте відповіді.
1. Що за хатка на узліссі
Вся ворушиться, дрижить.
Де не взявсь – кабан біжить.
Тут і вовк іде, й ведмідь.
Кожен хоче в хатці жить. («Рукавичка» - червоний листок)
2. Знайшов Півник колосок,
Змолов борошна мішок.
Спік негайно у печі
Пиріжки та калачі.
Мишенят не пригощав,
Бо жоден з них не працював. («Колосок» - оранжевий листок)
3. Був собі дід Андрушка, а нього – баба Марушка, а в баби – донечка Мінка, а в дочки – собачка Фінка, а в собачки – киця Варварка, а в киці - вихованка – мишка Сіроманка. («Ріпка» - жовтий листок)
4. Ні, дідусю, я не пила, я й не їла. Як бігла через місточок, вхопила кленовий листочок. Як бігла через грабельку, вхопила водиці крапельку. Тільки пила. Тільки й їла. («Коза-дереза» - зелений листок)
5. Приплинь, приплинь до бережка, дам я тобі їсти й пити…(«Івасик-Телесик» - голубий листок)
6. Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік... («Колобок» - синій листок)
7. Я – бичок – третячок,
Смоляний в мене бочок.
Із соломи дід зробив,
Бік смолою засмолив. («Солом’яний бичок» - фіолетовий листок)
Звучить пісня «Про калину пісня лине…»
Учитель.
Ось ця стежина веселкова
Веде вас в казку чарівну.
В країну, де панує слово,
В країну щастя і весну.
Під музику кожен учень по черзі проходить по цій стежині і сідає на стілець.
Входить Баба Яга, в руках тримає «Буквар».
Баба Яга.
Книгу я знайшла чарівну
У чаклунстві так потрібну.
Буду Яглика навчати
Як усіх людей лякати.
Яглику, ти де сховався?(шукає між дітьми)
Подивись, у мами цяця! (Показує «Буквар»)
Баба Яга.
Ото капосний малюк! (тупає ногою)
Геть відбився вже від рук!
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує.
Чаклує, чути звук вітру, вбігає Яглик.
Яглик.
Що ж це, матінко моя?(Розводить руками)
Щось не розумію я!
Якісь знаки та карлючки,
Мабуть, це Кощія штучка!
А це що?
Баба Яга.
Це буква «О».
Яглик.
«О»? Отрута, не бери!
Краще викинь, поклади!
Баба Яга.
Нумо, Яглику, вгамуйся!
І за мене не турбуйся!
Справді, книга чари має,
Бо дітей читать навчає.
Будь-який малий школяр
Зна, що книга ця – «Буквар».
Ось і ти навчись читати!
Досить вже байдикувати! (Тупає ногою)
Шістсот років лише й знаєш,
Що гуляєш та гасаєш.
Яглик.
Я читати? Ти жартуєш?! (Втікає)
Баба Яга. (Ганяється за Ягликом, бере за вухо і тягне його до парти)
Ти мене погано чуєш?(Всаджує за парту, перед ним кладе і розкриває «Буквар»)
Букви вчи, не йди нікуди,
А то гірше тобі буде!
Ось тобі секундомір –
Потім себе перевір!
А прийде Кощій, наш тато,
Будеш йому звітувати! (Виходить)
Яглик. Зітхає, підпирає голову руками, виймає цукерку, їсть.
Чути голос і тиху музику.
Я – Букварик чарівний.
Швидше ти мене відкрий.
Сам тобі допоможу,
Вмить читати научу.
Лиш мене не ображай,
А люби і поважай!
Коли дуже ти захочеш,
Все на світі знати зможеш!
Яглик.
Ой, ой, ой, ну давай, навчи мене!
(Встає, бере «Буквар» в руки і з розкритим ходить по класу)
Входить Незнайко. Хапає «Буквар» з другої сторони і тягне до себе.
Незнайко.
Віддай, це мій «Буквар»!
Яглик.
Ні, я його перший знайшов.
Незнайко.
А я його перший загубив!
Звучить музика. Входить Киця.
Киця.
Мяв, мяв, мяв. Мяв, мяв, мяв.
Хто це галас тут здійняв?
Знову діти, от морока!
Треба вам оті уроки?
Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь.
Літери – це ж просто нудно!
Я ось гуляю у дворі.
Краще б літери сиділи
У своєму Букварі!
З мене приклад всі беріть
І уроків не учіть! (Киця садить їх за стіл).
- Ой, дивіться, що це там?(Показує рукою в інший бік, а сама хапає зі столу «Буквар»).
Обдурила, не віддам!
Учні 1 класу. (Встають 2 учні)
1. Не сваріться, не дражніться!
Швидше, друзі, помиріться!
2. Весело, і свято гарне!
І сумуєте ви марно! (Несуть Киці велику пачку з надписом «Віскас»)
Киця.
Свято буде! «Віскас»! Няв!
Я «Букварика» віддам!
Звучить музика. Киця віддає дітям «Букварик», а сама роздає дітям з пачки гостинці! Першокласники, тримаючись за руки, виходять і стають біля дошки.
Учні 1 класу.
Виходь, Букварику, до нас,
Бо вже тобі на свято час.
Ми тебе любим, поважаєм,
Всі разом пісню заспіваєм.
Звучить музика. Входить Букварик, стає біля учнів.
Виконання учнями пісні.
Буквар.
Усіх у цьому залі я від душі вітаю,
В країну знань я з дітьми завжди поспішаю.
Я перший підручник у вашому житті.
З цікавістю вивчали ви сторінки мої.
Зараз ми побачимо, як ви букви вчили.
Чи всі ви зі мною, Букварем, дружили.
Учні 1 класу.
Словом добрим згадаймо той час,
Як Букварик учив усіх нас.
Спершу про звуки нам розповів,
Потім і літери в гості привів.
Учні 1 класу.
А – це поріг біля дому.
О – це калач з гастроному.
Ща – мої малі граблі.
І – це квітка на столі.
Ге – зіткнулися доріжки.
еЛ – це діток малих ніжки.
Пе – це лавочка вузенька.
Де –будиночок новенький.
Ха – навхрест лягли стежини.
еН – середина драбини.
Ша – стрибає, як лоша.
еС – підкова у коня.
еФ – взялися руки в боки.
Ї – звірятко чорнооке.
Те – татуся молоточок.
Же – повзе жук в холодочок.
Ю- це вишенька для мене.
Ка – так схожа на антену.
еМ – Маринка і матуся.
И – я висоти боюся.
З-з-з – співа маленька бджілка.
Ге – росте незграбно гілка.
Р-р-р – гарчить сердито Тузик.
Йот – тримає капелюшик.
Че – гачок у будці в тата.
Ціп – скликаються курчата.
Бе – улюблена бабуся.
Є – у мене є матуся.
Я – стрибає мала Яся.
Ве – поважний дядько Вася.
У – це песик на шнурку.
Е – ось мама вже іде.
Ь(м’який знак) – не звук, а тільки знак.
Буквар.
Бачу, букви вам відомі,
З ними добре ви знайомі.
Їх старанно ви вивчали,
Знаєте від А до Я.
І сторіночку останню
Прочитали з «Букваря».
Учні 1 класу.
1. Рідний наш Букварику,
Ми тебе любили.
Ми з тобою весело
Й радісно дружили.
Та прийшла пора прощатись
І з тобою розлучатись.
2. Разом з тобою ми підростали,
Слово найперше тут прочитали.
Жаль розлучатися, хоч і треба.
Ми не забудем ніколи про тебе.
3. Букв спочатку ми не знали.
Мами нам казки читали.
А з тобою подружились,
І самі читать навчились.
4. Букви всі, від А до Я,
Дуже добре знаю я.
Далі я навчатись буду,
«Букварика» не забуду.
5. Ти перша книжечка моя.
Тепер читати вмію я.
Багато в світі є книжок,
Та ти найперший мій дружок.
Буквар.
Я по вінця повен щастям!
І тому радію,
Що всі діти в цьому класі
Вже читати вміють.
Учні 1 класу.
- Ну а вчителька як буде?
Що, покине усіх нас?
- Ні, вона разом із нами
Переходить в 2 клас.
Буквар.
Я мандруватиму далі, а замість себе залишаю «Читанку», яка поведе вас у чудовий світ знань. (Виходить, а назад повертається за руки з Читанкою, в руках тримає книгу).
Читанко добра, бери естафету.
Веди школярів шляхами планети.
Читанка.
Я – Читанка, щоб всі читали,
Казок, легенд багато знали.
Тут вірші є, оповідання
І різні для дітей завдання.
Про дивний світ і про культуру
Вмістила я літературу.
Тут є прислів’я і лічилки,
Ще – скоромовки і мирилки,
Щоб всі ви мудрими були
Й сміливо в світ широкий шли.
Учитель.
А зараз настає урочиста мить. Учням 1 класу будуть вручені дипломи про закінчення «Букваря».
(Читанка зачитує текст із диплому).
Любий друже! Ти закінчив читати свій перший і найголовніший підручник – БУКВАР. Сподіваємося, він став тобі справжнім другом. Буквар відкрив тобі першу стежинку в Світ Знань. Він навчив любити і шанувати українську мову. Тепер ти можеш самостійно прочитати багато цікавих книжок, що допоможуть здобути міцні знання. Бажаємо тобі успіхів у навчанні!
(Вчитель зачитує імена дітей, а Букварик вручає їм дипломи).
Учні 1 класу
Дуже весело гуляли
Ми на святі Букваря.
Прощальну пісню заспівати
Нам пора уже, пора.
Виконання пісні
Читанка.
Букварику, мій братику, розумна голова.
Твої веселі літери складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня, чи просто погуляй.
Букварику, мій братику, спасибі і прощай.
Буквар.
Дякую вам за добрі слова.
Йду, бо чекає мене дітвора.
Всіх я навчити мушу читати,
Щоб кожен міг далі старанно навчатись.
(Виходить, махає учням рукою)
Учитель.
На цьому наше свято закінчується, але шлях до країни знань тільки розпочався. Позаду – нелегкий перший рік навчання. І сьогоднішнє свято – це перша сходинка в шкільному житті, яку учні подолали власною працею. Дякуємо усім, хто прийшов сьогодні до нас на свято.
Немає коментарів:
Дописати коментар