Тема. Рослинні символи Волині та Полісся.
Мета. Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, її історію, державні та рослинні символи; розвивати увагу, пам'ять, виразність читання; виховувати любов до рідної країни, почуття патріотизму.
Обладнання. Кетяги калини, вінок, квіти – рослинні символи України.
Хід заходу
Учитель.
Є багато країн на землі,
У них – озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
- Діти, як називається наша Батьківщина?
- Ми живемо на такій чудовій, мальовничій землі, у нашій сонячній Україні. Тут народилися й живуть наші батьки, тут – коріння українського народу. Тому цю землю ми називаємо Батьківщиною. Любов до нашої прекрасної неосяжної Батьківщини починається з любові кожного до своєї маленької батьківщини, із пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства, з поваги до народних звичаїв і традицій.
Входить дівчинка, піднімає руки до сонечка, радо вітається з ним.
Здрастуй, сонце, здрастуй, небо! Я всміхаюся до тебе,
Бо у світ приходять діти, щоб сміятись та радіти.
Я – маленька українка, сонця золота краплинка.
Я зростаю у любові, бачу ранки веселкові,
Чую співи солов’їні на калині при долині.
Входить хлопчик.
Ти прибралась, як на свято, і вінок, й стрічок багато.
Вишиванка просто сяє, в кожній квітці сонце грає.
А червоні намистини, наче ягоди калини.
Дуже гарна ти, Вікусю, і тобою я горджуся.
Дівчинка.
Та в нас сьогодні справді свято,
Радо будем всіх вітати.
Згадаєм символи – рослини
Нашої неньки – України.
До дітей підходить ще один хлопчик і запитує.
2 хлопчик.
А що таке Україна?
Поясни мені дівчино.
Може, це село, чи місто,
А чи річка невеличка?
Виходять ще четверо учнів..
1. Що таке Україна?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
2. Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
3. Моя Батьківщина – це села й містечка,
І верба, що пустила гілля.
І річка красива від нас недалечко…
Уся наша рідна земля!.
4. Моя Батьківщина – це злагода й мир
Та небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір,
Й дитинство моє світанкове.
Входять ведучі.
1. Добрий день вам, друзі, раді вас вітати.
2.Щастя і добра вам щиро побажати.
1. Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Це – наша рідна земля, наша Україна.
2. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А щоб пригадати державні символи України, послухайте легенду, яка називається «Урочиста пісня трьох братів».
До залу вносять 3 стільці, заходять 3 хлопчики і сідають на стільці.
1. Давно – давно жила колись собі жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.
1-й син. (Встає, підходить до ведучої 2) Мамо, піду-но я межи люди, подивлюся світ.
Ведуча 2 – мати. Ну що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми із собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.
1. Минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.
1-й син.
Знак країни головний –
Це тризубець золотий.
Він – як сонце в небі синім,
В ньому слава, в ньому сила,
В нім священне слово «воля»,
Що рятує від недолі.
Будь же, рідна Україно,
Під гербом цим вільна й сильна.
Хай про тебе в цілім світі
Знають всі: дорослі й діти.
1. Настала черга середнього сина.
2-й син. Пустіть мене, мамо, світ подивитися.
1. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Син своїми звитяжними ділами прославляв свою матір, одержав середній син імення Прапор.
2-й син.
Синьо-жовтий прапор України –
Це безхмарне небо, синє-синє,
А під небом золотіє нива,
І народ наш вільний, і щасливий.
Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор – символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави.
1. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Гімн.
3-й син.
Слова палкі, мелодія врочиста
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
1. Із того часу ідуть поруч три брати - Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.
Ведуча 2. Але ж крім державних символів майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – береза, а у нас, українців?
Учитель.Україна теж має свої рослини – символи. Сьогодні ми перегорнемо сторінки нашої історії. Плідно працюючи, перетворимо ось цей вінок на барвистий віночок рослин - символів України. Під час своїх повідомлень другокласники прикрашатимуть вінок квітами.
Учень 1.
Народилося дівчатко –
Посадив калину татко,
Щоб росла дочка кохана
Білолиця та рум’яна.
Учень 2.
А коли хворіли люди,
Потерпали від застуди,
Їх калина лікувала –
Чаєм з медом пригощала.
Учень 1.
Мати сина проводжала –
Хліб з калиною давала.
Учень 2.
На сорочках, скатертинах
Сяють ягідки калини,
Грона до землі схиляють,
Від біди оберігають.
Рушничок на руки ліг –
Це від мами оберіг
Учень 1.
Ягідки взимку соком налиті,
Стали солодкі морозом прибиті.
Люблять калину дорослі та діти –
Символ вона України у світі.
Учні прикріплюють грона калини до вінка.
Ведуча 1. Народ цінує калину за красу та цілющі властивості. Нема села, де б біля водойм, хвіртки чи колодязя не цвіла білим цвітом та рум'яніла червоними ягодами аж до зими калина. Здавна на Україні існував звичай: хто переходив у новозбудовану хату — висаджував кущ калини за вікном.
Ведуча 2. А ще існувало повір'я: якщо з куща калини зробити сопілку — обов'язково повинен був народитися хлопчик, продовжувач роду.
Ведуча 1. Калина не тільки символ, а й ліки. Сік та відвар ягід з медом готують при кашлі та застуді. Плоди калини споживають після перших приморозків, коли вони втрачають гіркуватий присмак. З них на Україні здавна готують варення, повидло, компоти, киселі, мармелад. Добрі і смачні з калини і традиційні українські вареники та пиріжки.
2. Посадіть калину коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхалась щиро доля,
Материнський ніжний цвіт.
1. Посадіть калину на городі,
Щоб заквітнула земля!
Із роси - пречиста врода,
З неба - почерк журавля.
Учитель.
А я оце, дітки, пригадала про калину казочку. Тож вмощуйтеся зручненько та слухайте уважненько.
У селі, що біля лісу притулилось,
Проживала дівчинка маленька.
Завжди слухала бабусю, маму й тата
І була привітна й чепурненька.
Якось у ліс дівчинка зібралась
З друзями зеленими зустрітись.
З горобинкою, горіхом привітатись,
На маляток-дубеняток подивитись.
Йшла вона курним і довгим шляхом,
І ні дерева, ні кущика немає.
Сонце височенько вже підбилось,
І жорстока спека дошкуляє.
А у лісі тінь і прохолода,
І струмочок тихо жебонить,
Ліс зеленим листячком назустріч
Їй привітно й лагідно шумить.
Всіх навідала, з усіми привіталась,
Вже збиралася додому повертать
Та побачила тонке, гінке стебельце
І надумала його з собою взять.
— Посаджу край шляху при дорозі,
Щоб росло маленьке, виростало,
І усім, хто знемагав від спеки,
Тінь свою і прихисток давало.
І щодня, хоч це було неблизько,
Кущик той із річки поливала.
А стебельце з вдячністю дівчині,
Пнулось вгору, швидко виростало.
Так чи рік, чи два вже промайнуло,
І стебельце вкрилось білим цвітом.
Потім ягідки зелені заховало
У листах-смарагдах теплим літом.
Восени ті ягідки заграли,
Як червоні вогники-жаринки,
Як намисто, що вдягла на свято
Всім знайома дівчинка-Калинка.
Ну, а кущ той ріс і розростався,
Всім спочинок дарував і прохолоду.
Взимку підгодовував він птаство,
При застуді всім ставав в пригоді.
Ягідки, терпкі та гіркуваті,
Від морозу враз солодкими ставали.
Мами з ними пиріжки ліпили,
Дітлахів варенням частували.
А у ягідках червоних соковитих
Кісточка, що на сердечко схожа,
Як у нашої розумниці Калинки,
Що слухняна, роботяща й дуже гожа.
З того часу у селі тім добрі люди
Кущик той «калина» стали звати.
І росте вона в садочках і в долині,
І біля криниць, і біля хати.
Садять у дворі, де є дівчина,
Щоб краса цвіла і процвітала,
А калина — символ України —
Щоб завжди малеча пам'ятала.
Виконання учнями пісні «Ой є в лісі калина».
Учень 1.
Біля яру, біля стежки
Одягла верба сережки.
Головою хитала, потихесеньку питала:
- Де ота біленька хатка,
Що гарнесенькі дівчатка?
Хай би вибігли до стежки,
Подарую їм сережки.
Учень 2.
На вербі, на вербі
Білі – білі котики
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком.
Доторкнуться котики
Білі, невеличкі
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Ведуча 2. Верба теж дарує нам багато корисного. Вона – ніби знак води на землі. Це дерево ніколи не росте на сухому місці. Тому й криницю завжди копають під вербою.
Ведуча 1. Верба — це символ самої України, її чарівної природи і трагічної долі. З особливою шаною і теплотою оспівував вербу і великий син українського народу Т.Г. Шевченко. Тарас Григорович посадив гілочку верби у безводному казахському степу на півострові Мангишлак. Вона прийнялася всупереч спекотному диханню пустелі і перетворилася на могутнє дерево, назване вербою Тараса.
Ведуча 2. Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім'єю, а на ніч перетворювалася на вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу — тоді жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.
Ведуча 1. Верба завжди добре впливала на організм людини. А в останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки і б'ють ними один одного.
1. Не я б'ю – верба б'є,
Не будь сонливий.
До роботи лінивий,
Будь здоров, як вода,
Рости, як верба
2. Не я б’ю, верба б’є,
За тиждень – Великдень.
Уже недалечко червоне яєчко.
3. Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
Промовляючи ці слова учні легенько хльоскають один одного прутиками.
Ведуча 2. Україну можна назвати барвінковим краєм. Квітневої пори на коротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небесної блакиті, п’ятипелюсткові квіти – це цвіте барвінок.
Ведуча 1. Через нев’янучу зелень і виняткову живучість барвінкові приписували чудодійну силу. Його чіпляли над дверима оселі як оберіг. Барвінок ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.
2.Траву барвінку часто застосовують як ліки при простуді та зубному болі.
1. Барвінок вважають символом життя, символом вірного і взаємного кохання. Тому дівчата вплітали його у вінки, обвивали весільний коровай.
Входять двоє учнів. Один - з барвінком, інший – з чорнобривцями.
1. Недавно ще гула метелиця,
Іще лежить в низинах сніг,
А вже барвінку листя стелиться
Зеленим килимом до ніг.
Ведуча 2. Також не можна собі уявити України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів. Здавна вважалося, що чорнобривці допомагають позбутися головного болю. Чорнобривці – це символ материнської любові, терпіння.
2. Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила співанки співати
Про надію квітучу свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.
Учні прикріплюють барвінок та чорнобривці до вінка.
Ведуча 1. А тепер відгадайте загадку: «На сонечко я схожий і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою». Так, це соняшник. Золотоголові квіти на високих стеблах так і горять, так і виграють повсюдно, обертаючись за рухом сонця, тягнучись до нього.
Соняшник – символ достатку, працелюбності і миролюбства українців.
Учень.
У зеленім картузі
На одній стою нозі,
Коло вуха китиця
Щирим злотом світиться.
Звичка в мене є така:
Я голівку повертаю
В бік, де сонце котиться,
Що мені родичем доводиться.
Учень ставить до вази соняшники.
1. Біля вікон українських осель немов палають яскравими барвами мальви і жоржини, чорнобривці і маки, ромашки і м’ята. Це вічні обереги нашої духовної спадщини. Кожна квітка не лише прекрасне створіння природи, а й красномовний символ.
2. Айстра символізує шляхетність.
1. Волошка – простоту і ніжність.
2. Мальва – здоров’я.
1. Польовий дзвіночок – вдячність.
2. Ромашка – мир.
1. Ружа і півонія – надію та любов.
Входять усі учні.
Учень 1. (Тримає ромашку)
На стрункій високій ніжці
Біля річки, на лужку,
У косинці – білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Посміхалася мені…
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: - Ні!
Учень 2. (Тримає ромашку)
Навкруг стежини польової,
Немов ровесниці-сестриці,
Ведуть розмову між собою
Стрункі ромашки яснолиці.
Учень 3. (Тримає дзвоники)
Я зірвала в полі
Дзвоник голубий.
Принесу в дарунок
Мамі дорогій.
Я його на плаття
Мамі приколю.
Більше всіх на світі
Маму я люблю.
Діти прикріплюють квіти до віночка.
Учитель І ось наш вінок, завдяки вам, діти, перетворився на квітучий вінок рослин – символів України.
— А зараз я прочитаю вірш з пропущеними слова¬ми, а ви спробуйте їх відгадати і хором назвати.
На землі великій є одна країна:
Гарна й неповторна, мила ... (Україна).
І живуть тут люди добрі, працьовиті,
І скажу, до речі, ще й ... (талановиті).
Землю засівають і пісні співають,
На бандурі грають і вірші ... (складають).
Щоб жила й раділа кожная родина,
Щоб була щаслива наша ... (Батьківщина).
Заключне слово вчителя. Любов до мами і тата, любов до рідних, любов до Батьківщини — це найсвітліші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна. Ви, діти, маєте у своєму серці це високе по¬чуття любові, а тому зможете зробити все для того, щоб Україна і надалі ставала квітучою державою, сильною і багатою. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати, вміти, бо ж вам будувати майбутнє на¬шої держави. То ж старайтеся вчитися так, щоб вами гордилася Вкраїна! У добрий час, дорогі діти!
1. Уже скінчилося свято
І прощатися пора.
Ми бажаєм Вітчизні
Щастя, миру, добра.
2. Добро хай панує у вашому домі
І мир нехай буде завжди.
Здоров’я міцного і щедрої долі
Бажаєм на довгі роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар