Тема. «Русинський лементар» - перший буквар для поліських дітей.
Мета: розширити уявлення дітей про значення книги у житті людини, сприяти розвитку допитливості, інтересу до книжок; дослідити із школярами історію першого букваря для поліських дітей; виховувати почуття любові до рідного краю.
Обладнання: уривки текстів «Русинського лементаря».
I. Організаційна частина.
- Діти, зараз я прочитаю вам загадку, якщо ви її правильно розгадаєте, то зрозумієте, про що ми сьогодні будемо говорити:
Бачить – не бачить, чути – не чує,
Мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче – правди навчає,
Часом жартує – всіх звеселяє.
Люба розмова, - дай, Боже, діти,
З нею довіку жити – дружити.
Хто ж то така? У світі щаслива,
Мудра, правдива і жартівлива?
- Здогадалися? (Книжка). Так, вірно. Сьогодні ми з вами будемо говорити про книгу, про її значення в нашому житті. Ці знання вам необхідні для того, щоб ви знали більше про книгу, більше читали.
II. Основна частина.
1. Розповідь про виникнення книги. Діти, а чи замислювалися ви, коли з'явилися перші книги? Давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх виготовляти. «Сторінками» найдавнішим книгам слугували камені, стіни печер, посуд.
Згодом люди додумалися писати на глині. Із часом стали виготовляти зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у старовинному грецькому місті Пергама – через те папір із шкіри й назвали пергаментом. Але такі книжки були дуже дорогі.
В Африці вздовж річок росли густі зарості болотяної рослини папірусу. Згодом люди додумалися так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папір. Відтоді з’явилися книжки з папірусу. У ХІІІ столітті в Європі навчилися виготовляти папір. Тепер папір виготовляють із деревини.
Книги виготовляють у друкарнях. Після цього деякі з них надходять до магазинів, де ми їх купуємо. У нашій країні першодрукарем став Іван Федоров у 1564 році. Саме у цьому році з'явився перший друкований посібник – буквар Івана Федорова.
- Підсумуємо, що ми дізналися історію виникнення першої книги. Історія виникнення книг у нашому краї ще мало досліджена. Сьогодні ми дізнаємося про унікальну поліську книгу.
2. Книги на Поліссі.
Мало хто знає про існування спеціального букваря для дітей поліщуків. У 1861 році в «Газеце Польскэй» був оголошений конкурс на кращий «поліський лементар». А на початку ХХ століття такий лементар був надрукований. Вважається, що видання здійснювалося за кошти поміщика Романа Скірмунта.
У той час російський уряд проводив політику русифікації поліщуків. Ось тому й створили на основі народних говірок «Русинський лементар». У передмові написано, що на «русинській мові» діткам західних поліщуків можна «чытаты, пысаты, гучыты и Бога хвалыты».
Протягом 1906 – 1907 років такі букварі видавалися тричі. Один поліських лементарів знаходиться у бібліотеці Російської академії наук у Санкт-Петербурзі.
3. Дослідження поліського лементаря.
Прочитаємо передмову до «Русинского букваря» й установимо особливості тодішнього поліського діалекту: «Етий лементар писан двоякими знаками, то єст литерами; на етой сторони литери латински, а на тамтой росiйски. Латинскими литерами пишуть всi народи на свiти: французи, англики, поляки, нiмци, американци i iнши – росiйскими только росiяни, то єсть москалi, i булгари.
Хто знає латински литери, тому легче i заграничнiоi мови научитиса. Так ви брати Полешуки вибирайте сами яки литери вам лiпш сподобаютса i тими учитесь читати i писати. Помагай, Боже!»
Діти аналізують кожне слово цього тексту.
4. Читання уривків «Русинського лементаря», визначення жанрів прочитаних текстів, обговорення їх.
Як будеш письменний, пильнуй і не одступай од письма. Бо ти од його одступиш на п’ядень, а воно од тебе на сажень. (Повчання ).
Коток
А-а, котино, поймав собі мишку,
Засни, мала детино, да жиє в затишку.
Ой на кота воркота, котику сіренький,
На детину дримота, котику білесенький.
Коток буде ворковати. Котику волохатий,
Детиночка буде спати, не ходи по хати.
А-а, коточок,
Не буди детяти, захавайся в куточок. (Колискова).
Поліські прислів 'я
Хто рано встає, тому Бог дає.
Чуже переступи, та не займи.
Хліб їж, а правду ріж.
Правда не тоне в воді, не згорить в огні.
Не учися розуму до старості, але до смерті.
Од серця до Бога на простку дорога.
Добре брацтво красній за богацтво.
– Гриць, ходи молотити.
– Голова болить.
– Так ходим їсти.
– А где ж моя велика ложка? (Забавлянка).
Бувальщина
Колись давно об’єжджав князь свою землю, щоб побачити, чи все скрусь по правді робитса. В одним селі побачив вун хлопца, котрий вельми добре в школі вчився, та і сказав йому: — «учись, хлопче, — паном будеш».
І правду князь сказав, бо хто розумний, учоний і справедливий, то чи вун мужик, чи циган, чи шляхтич — то буде паном. А хто дурний, не учоний і грубіян, то чи мужик, чи циган, чи шляхтич, то буде хамом.
Хата
Наша хата нова і хороша. Зробив єї батько килька літ тому. Я того не припомню, бо тогді був єще маленький, але старша сестра Мариська всенько добре памятає. Як звозили дерево колодами. Червонюсєньку цеглу, вапно, песок, глину.
Навперш цеглою подмуровали, потом клали дерево в стіни, подлогу, столю, посля зробили накравлю, пошивали соломою, муровали піч, вивели комин, двери з гемблованих досок, окна, оконници. Вельми мні шкода.
Що я не бачив, бо коб я тогді тому добре придививса а помагав, теє подньос, інше подав, то тепер певно відав, як хати ставляти.
Байка
Кунь стояв при жолобі і доєдав овес; прилєтає воробей, садитса на жолоб і каже: муй ти конику — голубчику, вельми я голодний, — сніг всюдею, нигде поживитиса, а в тебе гетульки овса, дай — нехай і я крохи поклюю. Кунь йому на теє: овшем, їж здоров, буде з мене і з тебе.
Дождали літа, мухи стали страшно докучати коньови. Нещасний оганявса кулько сили і мочи, але ради не маш, скусали аж до крові. Побачив теє воробей, влетів в стайню і давай ганятиса за овадами і мухами; тиї переполошив, тамтиї побив і коня оборонив.
Правдиве здаринє
В одного пана був собака, з тих, що іх пуделями зовуть, такий з покручоною шерстиною, як на овечці. Пан його научив, що дасть йому рано в зуби кошик, положить там гроши, а собака іде до пекара по булки.
Раз пан недоличивса одної булки, на другий день знов нема одної. Пошов пан за собакою наглядати, аж як вийшов той з пекарні, не іде просто до дому, але звернув в іншу улицю,забіг под сходи, где лежав чужий собака, вельми худий; поставив кошик і одну булку оддав тому хворому собаци. Пан, побачивши теє, неоказвавса і не перешкоджав. А собака носив булки недужому, аж той поздоровів.
ІІІ. Підсумок заняття.
Бліц-турнір «Що ми дізналися про поліський буквар»
- Коли він був виданий?
- Ким? Для чого?
- Які твори у ньому вміщені?
- Якою мовою написаний перший буквар для поліських дітей?
Гра «Збери прислів’я».
- А зараз невеличка гра. Ви отримаєте карточки, на яких написані слова, із них ви повинні скласти прислів’я.
І група. Хто, читає, знає, багато, той, багато. (Хто багато читає, той багато знає.)
ІІ група. Читай, розуму, книгу, набирай. (Книгу читай, розуму набирай).
ІІІ група. Вчить, книга, жить, як на світі. (Книга вчить, як на світі жить).
Учитель. Молодці! Ви чудово впоралися із цим завданням. Дружіть із книгою, і вона навчить вас мудрості. Цінуйте можливість відвідувати бібліотеку, читати книги по Інтернету, адже колись у давнину люди не могли собі такого дозволити. У цьому ви пересвідчилися, досліджуючи давню поліську книгу.
Немає коментарів:
Дописати коментар