Мета. Ознайомити учнів із природними та історичними пам'ятками рідного села, прищеплювати бережливе ставлення до природи рідного краю, виховувати любов та гордість за своє село, країну.
Обладнання: фотографії із зображенням села Мутвиці в різні часи історії; книга «Енциклопедія кресів»; дослідницька робота гуртківців школи «Історія села Мутвиці. Нарис-опис».
1. Вступна бесіда
- Як називається наша держава?
- Як називається село, в якому ми живемо?
- Чим подобається вам наше село?
- Хто розкаже легенду про походження назви Мутвиці?
- Яка річка протікає через наше село?
Як бачимо, ви дуже мало знаєте про своє рідне село. На сьогоднішньому занятті ми ознайомимося з історією виникнення села Мутвиці, з його природними та істо¬ричними пам'ятками. Зробити це ми зможемо за допомогою ваших досліджень.
2. Презентація групи юних географів.
Розташування. Населений пункт, де ми живемо – чарівний куточок України. Він знаходиться за 210 кілометрів від обласного центру Рівне, майже на кордоні з Республікою Білорусь. Зразу ж за його околицею на сотні кілометрів простягаються відомі Пінські болота.
Річка Гнила Прип’ять. Село розташоване над річкою Гнила Прип’ять, по якій в далекі від нас часи плавали човни, пароплави. Польські туристи приїжджали в панський маєток, аби полюбуватися принадами Полісся. А нині це невелика канава, окремі місця якої влітку майже пересихають. Лише густий очерет по ходу течії нагадує про повноводну річку.
Приналежність села. За нинішнім адміністративним поділом Мутвиця належить до Морочненської сільської ради Зарічненського району Рівненської області.
3. Презентація лінгвістів.
Назва нашого населеного пункту походить від білоруського слова «мутвіца»- риболовне місце у вигляді затоки. Ми розпитували наших бабусь та дідусів про заняття риболовлею в давнину, і вони розповідали, що рибу тоді ловили в різних місцях: у річці, на болоті, в лісових ямах. Але щоб ці місця називали «мутвицями», не пам’ятали. Але ми розуміємо, що це слово виникло дуже давно, тому старші люди й не знають пояснення цьому слову. Зате це роблять спеціалісти – учені-мовознавці.
4. Презентація природолюбів .
Розповідь про голубу глину. Землі навколо села входять до Морочненського родовища торфу, яке нанесено на багато карт України. Тут є поклади торфу, будівельних пісків та глини. Одне з урочищ села має назву «Глинне». Там за часів панування Польщі стояв фільварк поміщиків Адамовичів, які добували голубу глину. Баржами відвозили її в повітове місто Пінськ для будівельних робіт. Працювала там також цегельня. Донині жителі села використовують цю глину як будівельний матеріал.
Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. У селі Мутвиця на площі 0,1га рішенням Рівненського облвиконкому №343 від 22.11.1983 року створено ботанічну пам’ятку природи місцевого значення «Псевдотсуга тисолиста». Її мета – збереження єдиного в області місця зростання псевдотсуги тисолистої. Вона створена з метою збереження єдиного в області місця зростання псевдотсуги тисолистої. Цей вид походить з Північної Америки, а зовнішньо схожий на ялину. Хвоя лінійна, 2 – 3 см довжиною, злегка зігнута, зелена. Шишки жовтувато-коричневі, 5 – 10 см довжиною. Стійка до забруднення. Може досягати віку 100 – 1000 років.
Загальнозоологічний заказник місцевого значення «Мутвицький». У Мутвицькому лісництві знаходиться інший загальнозоологічний заказник місцевого значення «Мутвицький», площа якого становить 3985га. Його створили в 1995 році, щоб зберегти лісові масиви, сприятливі для відтворення мисливської фауни, зокрема лося, кабана звичайного, сарни європейської, зайця сірого. Тут заборонена будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до зміни первісного стану заказника. Він знаходиться на території Зарічненської селищної ради, Неньковицької, Морочненської, Локницької, Омитської сільських рад.
5. Презентація істориків. Місцевість, де знаходиться село Мутвиця, у різні часи належала до різних держав: Литви, Польщі, Росії, Білорусії. Польський дослідник Роман Афтаназі стверджує, що село Мутвиця спочатку було фільварком сусіднього села Неньковичі. А найдавніша писемна пам’ятка свідчить, що село Неньковичі на Пінщині у 1575 році стало власністю родини Нелюбовичів-Тукальських. Чи існувало тоді село Мутвиця, достеменно невідомо.
«Словник географічний Королівства Польського» 1885 року видання подає такі відомості: «Село Мутвиця Пінського повіту Морочнівської гміни розміщене над оговиною притоки Прип’яті, на дорозі від Морочного до Ненькович. Село має 13 дворів, 65 мешканців. Місцевість відлюдна, багата на луги та рибу. Це давня спадщина Нелюбовичів-Тукальських, які мали в минулому тут 65 волок».
Початок селу дало 5 родин: Корнійчуки, Кирилюки, Раковці, Шведи та Барановські
6. Аукціон «Топоніми села»
Кожен із вас мав підготувати розповідь про один із топонімів нашого села. Це дуже важливо – записати й зберегти розповіді старожилів про різні куточки нашого села.
- Урочища Дубище, Хвойовий, Березняк говорять про те, що саме ці дерева переважали в нашій місцевості.
- На Рогізні ріс рогіз, на Свідні – свідник.
- Урочище Бережна так назване, бо люди оселилися на березв річки Гнила Прип’ять.
- Є в нас урочища Глибокі Лози. Там і донині ростуть величезні лози.
- Легко можна пояснити топоніми Вовче: там водилися вовки, Мхинь: там росло багато моху, Всуха: там було завжди сухо, а Мутвиця ж лежить серед боліт, Гірки: там невеликі гори.
- А топонім Рижковаха отримав свою назву від назви грибів, які там росли – рижики.
- В урочищі Криниця знаходилося цілюще джерело. Про нього пам’ятають всі старожили села. Колись ним користувалася лише панська родина. І зараз його водою пригощаються всі, хто проходить поруч.
- В урочищі Паствин і в давнину, і за часів існування колгоспів розміщувалися літні табори для випасання худоби. Так сповна використовувалися болотні пасовища.
- Є в нас Шведова яма, де, за місцевою легендою, провалився крізь землю чоловік, який надумав орати на третій день Великодня.
- Існують топоніми більш сучасні, як наприклад, вулиця Радянська. За часів незалежності її вже перейменували, але для жителів села вулиця залишилася Радянською.
7. Книги, які містять інформацію про село Мутвицю.
Читання і переклад із польської мови інформації про село Мутвицю із книги «Енциклопедія кресів» Станіслава Лема.
8. Створення краєзнавчої стежини селом Мутвиця.
Кожне село має свої історичні місця. Давайте розкажемо, що цікавого видізналися ви про наше село. Таким чином створимо краєзнавчу стежину.
- Мабуть, найдавнішим спомином про село буде старе кладовище, яке, виявляється, було в центрі нинішнього села. Колись це була окраїна, а тепер там стоять будинки.
- Найвизначнішим місцем є обеліск загиблим у роки Другої світової війни односельцям. Тут викарбувано 44 прізвища.
- У селі Мутвиця ніколи не було церкви, тому найсвятішими місцями були хрести-обереги, встановлені на перехрестях доріг.
- Багато про що можуть розповісти місця розташування колишнього панського маєтку. Про нього нагадують велетенські ялини, величезний бузковий парк.
- Про те, яким насиченим було життя в нашому селі можна здогадатися, коли побувати на місці колишньої рай сільгосптехніки. Колись тут стояло сотні машин і тракторів, які працювали в усіх селах району.
- А зараз у селі діє лісництво. Тут проводять посадку нових насаджень, заготовляють березовий сік, насіння багатьох дерев та кущів.
- Своєрідною архітектурною пам’яткою є приміщення нашої школи, побудоване в 1939 році.
- За селом, де розходяться дороги, було вбито німцями першого голову сільради Феодосія Тимошука.
9. Підсумкове слово вчителя.
Дуже багато цікавої інформації зібрали ви в ході нашої дослідницької колективної справи. Тепер кожен знає набагато більше, ніж раніше, про своє рідне село. На закінчення хотілося б почути, який факт із почутого сьогодні вам видався найбільш несподіваним і цікавим.
10. Відкритий мікрофон «Мені запам’яталося…»
Немає коментарів:
Дописати коментар